#

1915

Б

Багатоголосся загублене серце…
Багаття тріскотить…
Благослови, душе, Господній сон…
Були спочатку вуха…

В

В Господніх вікнах темно…
Вергілій відійшов у царство вічних тіней…
Вечірні хорали
вже добираються…
ви чуєте як кричить птах…
Вібрує ідіот до німбу над волоссям…
від великого лиха…
Відкладений час
Вікно німих тривог із видом на пейзаж…
він постане із попелу…
Вічне мовчання безмежного простору…
Вони приходять, коли терпне ніч…
Воскреснути з живих, воскреснути із мертвих…
Вчорашні тихі дні…

Г

Голосіївські спостереження
Господи, навчи нас торкатися…
Господи, скорботний час…
Гусне сирість. І ніч важко дихає. Спас…

Д

давай продезинфікуємо наші мрії…
Дві вічності. Між ними — забуття…
де сиві надії в тихій скорботі поховані…
де твої прозорі коні…
Диптих
Діти трепети
долонями потрісканими від лопати…

Е

Експериментальна сонетюга

Ж

Жалієшся на сни, в яких бліді істоти…
Жінки Ренесансу
жовта безмовність…

З

за вікном дощ…
завжди сумні пригнічені людці…
заворожено світили очима…
замінований почуттями…
Замість прохання
Замовк годинник снігом…
Засни і не пригадуй імена…
засни зі мною…
згадаймо…
земля поруйнована зовсім…
Знов на тім’я спадають краплини годин…
знову ридати мовчанкою…
З’явись до нас, з’явись, допоки дні…

І

І вимовлять Твоє ім’я, коли…
І затаївся в темряві гаплик…
І зостанеться слів неодгаданих курява, попіл…
І люди забували про сніги…
І мертвим, і живим, і ненарожденним
І, як завше, забудеш повільні роки…
Історіософське

К

Кіно 1997 року
Коли запитуєш себе що далі?…
коли згорять між нами всі мости…
коли позасинають сонцелюби…

Л

Лист на Захід
ліниві ослики часу тягнули покривало ночі…
Любов постколоніальна
люди які завжди стають на ноги…

М

Мазурка серед тиші
мертва риба світанку…
Минеш і ти. Мов тихий рік — минеш…
Минулих тихих слів осіннє мертве листя…
Миттєвостей прощальні голоси…
Між нами плаче дощ…
Молитва
Молитва з аргументами
Молитва за живих…
Мурашками жити, аби Lebensraum…
мушле мого неспокою…

Н

На каравелах вічних проминань…
На ратуші північ. Двірник позіхнув…
На свято Богоматері дощі…
На смерть Кліо
Належати очима берегам…
Наповнюйся по вінця цим дощем…
Наслідування тиші
Небесна навігація притихла…
Неминучість
Нерозривне
Нічна новела
Нічний офіціант розносить дзбан безсоння…
Новий заповіт
Нотатки інопланетянина

О

Обличчя їх відносить у віки…
Обмежся тихим спогадом про сни…
одній старенькій бабусі…
Озлобитись на світ…
ознаменуйся Господи…
Осінь, як загублена дитина…
Очима п’ю дощі…

П

Паскаль
перед сном миєш руки…
Передчуття
Пісня перед прощанням
пластиліновий чоловік…
плачте дорослі діти…
повір в атмосферу осіннього тиску…
Позначся сміхом в мертвій тиші…
Пора прийшла холодна і сонлива…
Пороблено, пороблено. Сніги…
потойбіч затишку…
Праворуч — тільки сон…
Прийде за днями жаль…
Прийми усіх, утомлених і злих…
пронизані релігійним духом стіни…
Проповідь до магми
Птахами плаче небо восени…
Птахи

Р

раптовий спалах тіл у мареві безсоння…
Резонанси
Ритуальна пісня мешканців хворого міста…
рікою теплих рук течеш в її самотність…
Роздуми на випадок утечі
Розлито втому в келихи голів…
руки наших тривог…
Рядки не про зайчика

С

самотньо себе запитуєш…
Складаємо обітницю, бо рік…
Слова і пам'ять
Слово до народженого
Слово до Св. Августина
Солдатики припхалися невчасно…
Сон
старовір стояв до кінця…
стривожена…
Строфи самозбереження
Ступити крок…

Т

так і не знатимуть…
таки справді крутиться…
талим снігом років…
Територія прямої трансляції
терцинами грієш їй груди…
Ті постаті, яким нема числа…
Ті сніги, що боліли Бетховену…
Тільки я мов навіжений
Тло
тобі завжди подобались боги…
той хто приходить по їхнє мовчання…
треба мовчати…
Тривожні сонети
Тужи, бо терпне час, влаштований по числах…

У

У затишку заціпенілих днів…
У морок кане горизонт…

Х

хто нам розповість…

Ц

це все було…
Це останнє тепло…
ці очі жовтаві нагадують крик…
цілуй мене люба…
Ця монополія вечірньої пори…

Ч

час відчути себе каменем…
чи насмілишся коли-небудь…
чому страхаєшся побачити дитинство…
чорним снігом твого волосся…

Щ

Щоб розбудити їх

Я

я збився зі шляху…
я зрадив тебе люба…
я посаджу для тебе дерево тиші…
я починаю понеділок…

LAT

Conatus Essendi
Homo Faber
In partibus barbarorum