ТІЛЬКИ Я МОВ НАВІЖЕНИЙ

Пречиста Богородице
моя надія покрово й потіхо
дякую Тобі що Ти дозволяєш мені прийняти
Тіло й Кров Твого Сина
дякую що нас розплодилося так багато
ми змушені штовхати одне одного
аби не стикнутися лобами
пальцями бгати любов
переконуючись чи це не халтура
пити за її здоров’я

аби стало гірко
аби вхопила трясця
аби в животиках завелися черви
аби роти завили
очі заенурезилися
бабусі заохали
дідусі закашляли
жіночки зайойкали
татусі заховалися за газетами
матусі табунами з горя побігли на ліво

і все повертається на круги своя
лагідні спиці продовжують плести теплі шарфики
тільки я мов навіжений мерзну під твоїми вікнами

1996