МАЗУРКА СЕРЕД ТИШІ

відходять душі втомлені роками
мов босими ногами йдуть по склу
відходять душі виснажені словом
де сподівалися знайти собі притулок
від хаотичних елегійних днів

бо сунули і сунули вони
як сірі невиразні черепахи
із сонцями сталевими на спинах
з гумовими обличчями людей
в яких серцева аритмія
осінь
поволі проникає до клітин
холоне кров
холоне кров і янгол
закашлявся у себе на горищі

покрова не прийшла колючий вітер
людей поменшало
бо шаленіє смерть стара гурманка
сьогодні знову трупів не збирали
і галасливі та худі дівчатка
гуляли поміж ними на скакалках
співали Господу заучених пісень

у їх дорослих поглядах каміння
миттєвостей які запам’ятались
буденні кадри тихого життя
де теплі руки матері й мультфільми
де ласощі та плюшеві ведмеді
а також молитовники бабусь

відходять душі втомлені роками

пора триває ніби тиша в склепі
де мешканець покинув летарґію
й волає повернутися в буття
там розлютилися погани ніби звірі
що шастають ночами мертвим містом

холоне кров
холоне
в оселі демонів у сховищі нечистім
де люди в целофанових торбинках
чекають часу щоби народитись
аби спалити все пустити з димом
їх заплановані гріхи досягнуть неба
і тріщина розколе вічну твердь

1998