* * *

хто нам розповість
про скляні очі часу
в яких вмирали щоосені наші батьки
від пухлин і депресії

застиглий крик на вустах
червоною цівкою
крапав

хто нам покаже
оголені дерева
що пам’ятали закоханих самогубців
і святкові оркестри

ми їдемо
наче в тролейбусі
із зафарбованими вікнами
із водієм-незримкою
із гірким кавалком молитви
в горлі

1998