РЯДКИ НЕ ПРО ЗАЙЧИКА

за межами моєї голови
в якій шелестять сторінки минулих днів
наче сторінки прочитаних романів
про те що не варто залишатися на місці
про те що котивітер має заячого квитка
а потяги повертатимуть блудного сина додому
про те що в матері випадають зуби
про те що тебе нудять розумні оченята старанно
прикриті темними шторами окулярів
а ти вже сам не свій бо тебе так багато
проти тебе маленького з панельними мріями
й міжстінною вседозволеністю
що навіть люди за вікном виглядають магічними
про те що один тільки дідько знає котрий місяць
давишся чеканням
про те що шелестять сторінки
за межами моєї голови
Господи зроби їй ін’єкцію
Щоб так стало добре аж сніг пішов угору
Аж вода закам’яніла
Вода що несе викрадає

1996