* * *

Оленці Бородіній

раптовий спалах тіл у мареві безсоння
кімната мов байдак пірнає в сизу млу
позаду тихий час що холодом по скронях
позаду галас днів нагадує слюду

простягнення руки утеча в сиву пам’ять
порви і обдурись легенда тільки сніг
що тане навесні, але поспішна зав’язь
мов листя восени спадаюче до ніг

1997