* * *

він постане із попелу
коли кров’ю напишуть його ім’я
на блідих тільцях дітей
завмерлих між вірою й жахом
що наповнив виттям
сутінкові площі й вулиці
де в безладній штовханині
змішалися привиди й постаті
минулого часу

він постане із попелу
серед безнадійної тривоги
яка дихає запахами смаленої шкіри
серед тисячолітньої безодні
набитої людськими останками
         над довірливим мовчанням
         над німою самотністю
під янголом
який чашу вилив на повітря

1998