ДИПТИХ

Леонідові Кисельову

1.

Гусне сирість. І ніч важко дихає. Спас
відійшов із коржами й піснями.
У кімнаті без стін дим цигарки і час
заколисує втомою, днями,

що приходили сонцем, таблетками, сном
до виснажливого білокрів’я.
Ти вслухаєшся в смерку вологий псалом,
що застиг над безлюдним подвір’ям.

2.

І, як завше, забудеш повільні роки.
що текли крізь кімнату й мовчали
нудно-сірим вікном, де застигла зима,
заспокоює час, присипає.

Напівсплющені очі, свідомість напів…
Не прокинутись і не позбутись…
Тільки баби зі снігу, мов свідки доби,
що утомленим сном набрякає.

1998