|
АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК ТВОРІВ
А Б В Г
Д З І Ї
К Л М Н
О П Р С
Т У Х Ц
Ч Ш Щ Я
А
Адаме, де твоє тіло?…
Адаме… знову видихну…
Адаме ти що вкусив від істини…
Анафема, прокльони, славослов'я…
Б
Банкрутство осенi…
Бог, Я і Ти – три найголовніші слова…
Бо ж немає у статуй ні голоду, ані сарком…
Бо спокійна на вдачу, хоч у рваних мереживах та…
Бо творець захопився руками й грудьми…
Бурштин і смальта теплого дощу…
В
вагітність у ретроспективі…
В борделях снiв обвуглена iнфанта…
В узголів'ї кінця не шкодую…
Він цю жінку кохав, забуваючи разом із нею…
Вода, як тлiн, себе минувши, вiчна…
Волохаті рослини, комахи вертають в міста… (Палестина)
Волохаті рослини, комахи вертають в міста…
Все марно, все пiзно…
втомишся коло мене…
Г
Галатея (Ми завсідники білих крамниць, де торгують піском…)
Галатея умерла, лишившись до смерті незряча…
Гасла діва на сонці — питали, чи справді свята…
Гіацинт попід місяцем герцог величний…
Д
Далекими верлiбрами горби…
Двоє
Де корицевий запах повсюдно — коштовніший спецій…
Десь чорно, бентежно i чорно регочуться конi…
Дитина в колисці…
Діва вергала тишу, немовби важкого хреста…
Діву вабило небо, важке і крихке, як магніт…
Днесь зникоме сумління…
доброго ранку Адаме…
Довго вештала діва, і дала дитині ім'я…
Дотик перкалевий…
З
З далеких сонць де помирають птахи…
За стільки років — тільки два листи…
Закипаю, туга, як глибока криниця…
Закресливши руками галузь теплу…
Заледве чи хтось пригадає…
Залишали на потім для тих, що прибудуть полками…
Занепад свiтла. Споконвiку…
Засипаю пісками Рим…
Згадай також…
Зненацька знерухомленi лiси…
зрунь мене зринь у мене…
І
І боялася діва зачати у череві плід…
І знову спраглi репались колони…
І лишались крамниці — і істина перша і кожна…
Іменами імен починаю сеанс спіритичний…
Ї
Їхні прожилки живлять повітря і пахнуть вінками…
К
Канделябри і люстри приводили діву до тями…
Кат і семеро інших хапали рослини руками…
ким ти був коли крав у мене…
Кицька розполовинена…
Кора, як нiч, шорстка i ненависна…
Кохання з Джотто
Краєвид розглядатиму…
Л
Ледве щастя моє…
Любити тебе — неначе іти по цвяхах…
люблю тебе ніби іншого…
Люпин цвіте, чекає косаря…
М
Месія шукав посланців…
Ми були змієзаклиначі…
Ми відходимо в жовте…
Ми завсідники білих крамниць, де торгують піском… (Галатея)
Ми завсідники білих крамниць, де торгують піском…
Ми знов розминемось…
Ми нетерплячі неофіти…
Монополія кленів на втечу ув осінь…
Н
На чорних крилах чорних якорів…
Навіть білих дельфінів, і Дельфів, і піфій, і жриць…
намагаюся говорити…
Народжуся уперше на карках глумливих собак…
Наш страх, немов химерний шовкопряд…
Не стара і не мертва, а просто якась не своя…
Неозванна ненависть…
Ну що тобі, панно…
О
Обителе моя, несправжня і химерна…
Оповивши Георгія славою божого гніту…
Ось зламано о зла омано…
П
Палестина (Волохаті рослини, комахи вертають в міста…)
Пилюка із довгого шляху на тілі…
Плазував він по плоті, що стала для нього межею…
Поетові…
Полювання за власним криком…
Починалася осінь, вертаючи діву до світу…
Принцеси в трико…
Прокльоном дому вбитого — зажди…
Птиці із крильми, зробленими з фольги…
Р
Ріка
Роздвоєння моє, як мiдь…
С
Самсоне мій, скажи, що ти, слабкий…
спокуса лишатися жінкою…
Спокуснику, сад Гетсиманський…
Т
Та лишався пісок — як єдине, в що вірити можна…
Та любов, як тарпан…
Твої очі змінюють колі…
Твоя доступнiсть вища, нiж слова…
Тераси дощiв. Тераси холодних сфер…
Ти ворог мiй, вiрнiший вiд коня…
Ти мій дощ ти коханець рослин…
Ти мовчиш. Чорний віск…
Тільки пил, наче накип, на тілі, що в спеку гаряче…
Три обіцянки простору — міста, і світу, і Греції…
Три обіцянки сну, що по жилах тече молоком…
Три слова, три біди на три води…
У
У карафцi вино просвiтлене…
У світі моєму лиш ти…
У срібному небі — стинання птахів…
У цих закапелках — ще з літа…
Умираючи, схочу для себе…
Усе, що завгодно, щоб тільки не парк…
Х
Холодна втiха нелюдського саду…
Хрустко крабам приснився порох…
Хтось викришив пісок…
Ц
Це ремство природи…
Цю хвилю розтято на тіло…
Ця спека — лабіринт…
Ч
Час обмежено пам'ятт…
Чверть на першу. Полудень уповнi…
Ш
Шлях мій до тебе є довшим…
Шопен, цей неприкритий звук…
Щ
Що насправді боги не лишили йому таємниць…
Я
Я вертаюсь надвечiр у свiт…
Я жінка твоя…
Я злукавлю з тобою…
Я знаю, роки майже не болять…
Я кохана твоя, я звиваюся, наче змія…
Я не про те. Ми тiльки листя…
Я одалiска. Тiло i печаль…
Я освідчусь тобі…
Я перегусну мигдалем, як свiтлом…
Я свідок розпаду підвалин…
Як впізнати тебе серед каменів цих…
Яри поспiли першими снiгами…
|