ПАЛЕСТИНА
(пори року)

14.

Довго вештала діва, і дала дитині ім'я.
Річка русло міняла, лякаючи риб тріпотінням,
І солодкі плоди підбирали в похмурих катівнях,
І питала дитина: "Чи я се, чи я се, чи я?"

І питала дитина: "Чи я се, чи я се, чи я?"
Шкіра змієві стята веселим великим велінням…
Грані тіней підбиті — та й де ж їм сховатися, тіням?
Може, тільки у руслі брунатного геть ручая…

Млосний дощ, і гармидер, і знаки на літеплій глині,
Янголині притулки — й вигнанці також янголині:
Буде мати коня, так і буде ходити по світу…

Білі кості під плоттю надмірні, невічні і вірні…
Довгі тіні лягають на простір стрімкі і вечірні,
Оповивши Георгія славою божого гніту…

***