* * *

Заледве чи хтось пригадає повернення хмар.
Йшли довго i тяжко. У звивинах — грона й суплiддя
Добiрного граду. До мiста вертався, мов цар,
Мов сам iмператор, листопад. Кружляло гаспиддя,
Обернене в листя. Вбиралися в фраки громи —
I били в литаври, i вергали неба простори,
I вітер збирався дiждати — якщо не зими,
То хоч — принагiдно — вiднайдення точки опори.

***