* * *

Зненацька знерухомленi лiси
Пускають корiнь в землю, зела — в небо,
Вдивляються в безоднi, i за себе
Благають Бога. Їхнi голоси,
Як сотнi їхнiх тiл, як сотнi втеч,
Як сотнi сотень крил, що понад ними…
А хмари — всюдисущi й невловимi —
Лякають зела холодом предтеч.

***