ПАЛЕСТИНА
(пори року)

4.

Кат і семеро інших хапали рослини руками:
З півдня віють вітри, а із півночі сунуть моря,
Дайте, трави, месію, в зела ми благаєм царя,
Дайте, трави, владику — над нами, і, певно ж, над вами.

Хай він буде всесильний, хай з нами говорить громами,
Хай у нього в чолі світить місяць, а в оці зоря!..
Кат на схилі стояв — бракувало йому вівтаря:
Ворушив у пустелі сухими, як сіль, плавниками.

Поки в схроні стояли, в пісках не лишилось криниць.
Пахло сонце вогнем і лежало в вогні долілиць,
Шість відходили тихо, ізвідки ніхто не верта…

Тільки діва ішла, мов по душі, пекельно-стрімка,
Мерехтіла і танула в того видіння рука,
Гасла діва на сонці — питали, чи справді свята.

***