* * *

Я злукавлю з тобою. І піду додому вночі,
Не озвавшись до тебе з далекого поля любові,
Наче ягода вовча. Змовчи мене, вовче, змовчи,
бо якщо не змовчиш, упіймаю тебе на півслові.
Що кохання, що ліс — не розділені нами на двох.
Я тебе відчекала під місяцем, чорним, як паща.
У далекому полі засіявся чортополох
На пропащому місці, де доля стояла пропаща.
Я кохала тебе — спересердя, а часом — з нудьги.
Ти був сильний і хижий — та що мені, вовче, до того?
Вовка ноги годують — я знищу в собі до ноги,
Аж до холоду в пальцях — все, що мала в собі золотого…
Але як мені жити без тебе, мій вовче німий?…
Я ненавиджу ліс, це неприбране поле і небо…
Я ненавиджу нас, але ти мені очі закрий
В ту останню хвилину, як прийду вмирати до тебе…

***