ПАЛЕСТИНА
(пори року)

13.

Не стара і не мертва, а просто якась не своя
Буйнотрав'я убрід переходила, ноги студила,
Кров сушила під місяцем, довго на чатах сиділа,
Як із ночі вчувалась мелодія їй курая.

Ще лежала земля, як і завжди, суха, бо твоя
Пане господи ласка, і воля господня, і сила —
Без яскині, на сіні, зібгавши світи, породила,
Забуваючи все, памятаючи тільки імя…

Порожнеча висіла, і падали іскри на плечі —
Грізні покручі зір із очима котрогось предтечі,
Їх тіла —  позасвітні, і ангел над нею стояв:

"Не кричи в цьому світі — не матимеш в ньому постелі,
І не буде для тебе ні дому, ні сну, ні пустелі!.."
Довго вештала діва — і дала дитині ім'я

***