* * *

Ти ворог мiй, вiрнiший вiд коня.
На чорнiй ружi бiлу кров студила.
Тебе не покохала, лиш злюбила,
Бiдо моя, колюча, як стерня.
Тебе впiзнаю — й не вiддам тебе
На травах, зживотiлих безголосо.
Я зовсiм боса. Я розпущу коси,
Щоб втерти ними небо голубе.

***