ГАЛАТЕЯ
Post scriptum

4.
Три обіцянки простору — міста, і світу, і Греції.
Зясування походжень дощів, і вимог, і щедрот.
І, торкаючись тіла, ти був захисник-патріот
Галатеї-вітчизни ачи Галатеї-фортеці.

Все було, як звичайно. Раби умирали (на те ці,
Наче стебла цибулі, порожні і спраглі тіла).
Равлик небо носив над собою, і вічність могла б
Уміститися в мушлі, мов книга у бібліотеці.

Все забравши з собою і мавши себе у собі,
Равлик вирветься з світу у злій і німій боротьбі.
Ти ж рубаєш обличчя коли не різцем — тесаком.

Хай то буде твоїм. Хай ти матимеш тільки її
(Наче сонце у небі, мов зимні гірські ручаї),
Бо ж немає у статуй ні голоду, ані сарком.

***