|
АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК ТВОРІВ
Б В Г Д
Є Ж З І
Ї К Л М
Н О П Р
С Т У Ф
Х Ц Ч Щ
Я
Б
Буває хліб гіркіший полину…
Було це в травні. Я дивилась вгору…
В
В казці все приходить вчасно…
В призахідному сонці — тятива…
В приміщенні вокзалу залізничного…
Вже тільки снишся… Згадую ім'я…
Вибачте за відвертість, Ірино Теодорівно…
Випадкові люди, випадкові…
Вікно і напливаючі вогні…
Вогні неонові над стійбищем машин…
Воду струсити з долоні і довго дивитись…
Ворожиш на каві…
Все правильно. Все так і має бути…
Все рідше друзі дивляться услід…
Все рідше думаю про тебе…
Все, що я можу для тебе зробити…
Г
Гадаєш — це легко…
Горнятко пахло лісом. Ми пили…
Грає жінка на акордеоні…
Грає флейта. Лампа гасне…
Д
Далекі телефонні голоси…
Дванадцята, чуєш?..
День-пустоцвіт схилився і погас…
Діти божі — земні поетки…
Дорога вже, братове, нічия…
Дощ іде. Субота. Суєта…
Є
Є приказка, літами непоборна…
Є стан душі…
Ж
Живу як у вигнанні — звідусюди…
З
Зів'ялий цвіт нагадує про смерть…
І
І в тебе — кола під очима…
І стане холодно. І листя опаде…
Ї
Їсти сніг, запивати сльозою…
К
Ковток повітря. Ще один ковток…
Коли людина потрібна всім…
Королівська галера і троє козацьких старшин…
Кроки твої, Симоно, на сходах родинного дому стихають…
Л
Леве, сину Данилів, зникай потаємно, борше…
Листки паперу пахнуть тютюном…
М
Мабуть, була обережна…
Майже за Блоком
Манява
Містерія… Це таїнство життя?..
Мовчи… мовчи…
Н
На будинки, трамваї, мости, ліхтарі…
Нас вже немає, але ми танцюєм…
Нас називають втраченим поколінням…
Нас п'ятеро…
Не буває двозначності слів — тільки так…
Небіжко Гафіє…
Неправда, не лікує час…
Ні, не спалять слова папір…
Ніч на хвилях любові коротка-коротка…
Ну хто б збагнув, чому ти гірко плачеш…
О
Останній день Помпеї на стіні…
П
Паяц чіпляється за нитку…
Перебивання з дня на день…
Передчуття свободи і вини…
Перемовчати у собі…
Перестраховуємось… Перестраховуємо…
Покличуть іменем твоїм…
Примкнути повіки, важкі від безсоння і втоми…
Природа… земля… людина… всесвіт…
Р
Роздаш себе. По крихті, по краплині…
Руїни вежі. Замчище. Вали…
С
Саркофаг єгипетської жриці…
Скільки нас, задивлених у себе…
Сотворена з ребра твого, Адаме…
Спаскудився світ. Застороги…
Старий учитель. Все обличчя в шрамах…
Сухе стебельце деревію…
Сюркочуть коники в траві…
Т
Так мало слів і так багато світла…
Такі яскраві сни перед світанком…
Ти досі світишся…
Ті босі ноги в покоях панських…
Тоненька стежечка — струна…
Трембіти довго квилили…
Тюрінгія. Ландграфи і князі…
Тягучий час. Як мушки в бурштині…
У
У горах дощ. У мами приступ астми…
Усе в генетичному коді є…
Ф
Філістим'янку звали Даліла…
Х
Хвилі які! І вода солона…
Хлопчику сивий…
Ц
Царі небесні і земні…
Цей хліб такий глевкий…
Ця гра небезпечна. В чотири руки…
Ця містечкова замкнутість утіх…
Ч
Часто хворіють друзі…
Чи винні яничари у боргах?..
Чи й досі віриш в те, що слово віще…
Щ
Ще тільки ім'я твоє, батьку…
Що ж, напевне, можна жити…
Що зміниться…
Я
Я знаю — це безвихідь. Це сніги…
Я себе обманюю, заспокоюю…
Я так люблю твої листи…
Яблуні цвітуть серед могил…
Як ви живете, і чим ви дихаєте?..
Якби не легенда, ким би ти стала, Дзвінко?..
|