Неоніла СТЕФУРАК

* * *

Їсти сніг, запивати сльозою
між реліктами палеозою,
поміж кпинів і пострілів в спину
присягатися духом єдиним,
присягатися шляхом, простертим
між зеленим барвінком і терном,
між кістками в румовищах склепів
і мигтінням сузір'їв далеких.
Поєднавши тіла мармурові,
закусивши вудила до крові,
яблукатих пускаючи риссю,
присягатися у безкористі,
у безумстві нестримного лету,
у любові, що канула в Лету.

***