Неоніла СТЕФУРАК

* * *

Ця гра небезпечна. В чотири руки.
Вона вимагає правди.
Брате, як важко бути ніким.
Ніким — біля тебе, брате.
Та ще гіркіше, коли живий,
але від роздвоєнь рвешся.
Коли затягає тебе у вир
облудливість, обережність.
Коли, обдираючи фарбу від
личиночок маскарадних,
летить шкереберть не людина — світ
під речитатив бравадний.
Коли розумієш, що все не так —
і мовчки складаєш зброю.
І тільки пісня, як вільний птах,
підноситься над тобою.
І ти ударяєш по струнах. Ти
плече відчуваєш поруч.
І музика перевертає пласти,
стираючи біль на порох.

***