Неоніла СТЕФУРАК

* * *

Хлопчику сивий,
в гамівних сорочках
вічної мерзлоти
сплять твої побратими,
а ти
відчайдушне
напомповуєш легені
стронцієм
і квапишся жити.

“Життя — це блискавка”,—
безнастанно говориш,
наче дивуєшся,
як блискавично
приймаються нові закони,
як блискавично
запалюються нові гасла,
як блискавично
вибухають нові міста.

Тільки той,
що несе звізду
і провіщає час народин Дитяти,
іде повільно і тихо.

***