Неоніла СТЕФУРАК

МАЙЖЕ ЗА БЛОКОМ

І знову — бій!

Поразка. Перемога.

Ретельний грим, прирослий до облич.
Це потім, за лаштунками — нікого.
Нікого — тільки голос твій і ніч.
Лиш тіло перевтомлене і хворе:
не з каменю — здолала метушня.
Заграва, наче плащ Тореадора,
на плечах пригасаючого дня.
А спокій? Чи примариться, присниться?
Чи нам його вдихати у рядки,
коли уже — ні серця, ні обличчя,
а тільки — маски, маски і замки!

***