Неоніла СТЕФУРАК

* * *

Все, що я можу для тебе зробити,—
зварити кави.
Гіркої.
Міцної.
Чорної.

Хіба ми рідні?
Хіба ми потрібні одне одному?
Єдині?

Димом —
листя торішнє
і клапті торішніх листів.

А втім…
Душі свої
продавати не вмієм.

Німієм.
Німієм.

Такі незглибимі,
такі неоднакові…

Каву п'ємо.

Невлаштованість.
Вакуум.

І непереборне бажання — заснути.
Назавжди.

***

Джерело: Валерій Напиткін.