Неоніла СТЕФУРАК

* * *

Грає флейта. Лампа гасне.
Нетля тулиться до шиби.
Зачекати чи завчасу
відійти? Чи залишитись?
Дні змарнуються, протруться,
обснуються павутинням…
Від прогресів, еволюцій
що зостанеться людині?
Трохи сонця, трохи неба,
“дух, що тіло рве до бою”?
Грає флейта. Б'ється нетля
в чорну шибу головою.
Ніч кінчається. Тривожно
на душі і на планеті.
Спалахнула іскра божа.
Обпалила крила нетлі.

***