Неоніла СТЕФУРАК

* * *

Є приказка, літами непоборна.
Все витримає, стверджують, папір…
Я гумор мав і щось про тебе бовкнув.
А ти роздратувався — не стерпів.

І все оте з'явилося у пресі.
І все оте — на люд, на антураж.
Ні прізвища, ні фаху, ні адреси —
псевдонім і стотисячний тираж.

О позаплечні випади злослів'я,—
вендети дріб'язкової ножі!
Король і паперове королівство,
і паперові блазні — не мужі.

І світ увесь макетно-паперовий,
люмінісцентно-фееричний твір…
А ще ліси, порубані на дрова.
І дрова, перетерті на папір.

***