Неоніла СТЕФУРАК

* * *

Гадаєш — це легко:
удвох,
як спрацьовані коні в упряжці,
збатожені спини,
сирітство, руїни,
арешти, податки, нестатки…

Гадаєш — це просто:
тягнути копійку, як нитку,
латати пожитки,
роками тулитись в чужому фільварку,
на карку
тримати обов'язки —
діти, робота, освіта…

Гадаєш, на світі
усе проминає без сліду,
намарно?

Лиш з вічного болю —
немеркнуче світло вівтарне,
а з вічного млину —
каміння на спину,
не манна…

Це істина, сину.

Це вигадка,
вигадка, мамо.

***