CXXXV.

Кого б бажала, в тебе є свій „Віль”,
„Віль” як додаток, теж із лишком „Віль”,
Та й досить, що тобі я справив біль,
Солодкий намір в додаткову ціль.
Чи зволиш ти, у тебе ж воль без меж,
Мою сховати волю у твою,
Чи воля інших не люб'язна теж,
Не рада волю теж прийнять мою?
Хоч море повне вод, приймає дощ,
Як у достатку, поклади в запас.
Багата „Волем” ти своїм, то що ж
Додай мою ще волю й „Віль” мій пас.

Не наноси благанням інших біль,
Прийми: для тебе я той самий „Віль”.

* * *

Whoever hath her wish, thou hast thy Will,
And Will to boot, and Will in over-plus;
More than enough am I that vex thee still,
To thy sweet will making addition thus.
Wilt thou, whose will is large and spacious,
Not once vouchsafe to hide my will in thine?
Shall will in others seem right gracious,
And in my will no fair acceptance shine?
The sea, all water, yet receives rain still
And in abundance addeth to his store;
So thou, being rich in Will, add to thy Will
One will of mine, to make thy large Will more.
    Let no unkind 'No' fair beseechers kill;
    Think all but one, and me in that one Will.