CXXXVI.

Як докоря тобі душа, що я
За близький, то скажи сліпій: я „Віль”,
Вона ж бо знає: вільне прийняття
І для кохання місце без привіль.
Це „Віль” сповня твоєї скарб любви,
А я зроблю з волінням, що зволів.
Ніщо ж із діл великої ваги
Ніхто під номер перший не увів.
Якщо іде про номер, то я — пас!
Хоч в мене в пам'яті я перший був,
Та, щоб задовольнить обох із нас,
Все найсолодше дам тобі впритул.

Держи моє ім'я, твою любов, поспіль,
Й тоді мене полюбиш, бо й я „Віль”.

* * *

If thy soul check thee that I come so near,
Swear to thy blind soul that I was thy Will,
And will, thy soul knows, is admitted there;
Thus far for love my love-suit, sweet, fulfil.
Will will fulfil the treasure of thy love,
Ay, fill it full with wills, and my will one.
In things of great receipt with ease we prove
Among a number one is reckon'd none:
Then in the number let me pass untold,
Though in thy stores' account I one must be;
For nothing hold me, so it please thee hold
That nothing me, a something sweet to thee:
    Make but my name thy love, and love that still,
    And then thou lov'st me, — for my name is Will.