CVI.

Як в хроніці минулого часу
Пабачу опис чарівних людців
І римами прикрашену ясу
На честь померлих гарних пань, князів,
То у картині тої красоти,
І рук, і ніг, лиця, очей і брів,
Я бачу: їх перо могло б внести
І ту красу, що ти її посів.
Тож лиш пророцтво у похвалах тих
Часові, що ти верховодиш ним;
Хоч очі і божественні у них,
Їм бракло вмінь тобі співати гимн.

У час, що живемо тепер, однак
Є очі бачити, та слів нам брак.

* * *

When in the chronicle of wasted time
I see descriptions of the fairest wights,
And beauty making beautiful old rime,
In praise of ladies dead and lovely knights,
Then, in the blazon of sweet beauty's best,
Of hand, of foot, of lip, of eye, of brow,
I see their antique pen would have express'd
Even such a beauty as you master now.
So all their praises are but prophecies
Of this our time, all you prefiguring;
And, for they look'd but with divining eyes,
They had not skill enough your worth to sing:
    For we, which now behold these present days,
    Have eyes to wonder, but lack tongues to praise.