Любомир Стринаглюк
“вичахають імена. сум і радість воднораз…”
“розвиднювалось. тіні рухались углиб…”
“поверни мене в тінь, яснолиций шаленцю…”
“ранок і страх: дичавіють собаки…”
“сни нагадують рослину мандрагору…”
“дивний Боже…”
“плавно…”
“падає вечір…”
“пропливає сом…”
“в долоню…”
“іноді…”
“наперекір…”
“стара розвага: подумки заснути…”
“немає спадкоємства, усміх параноїка…”
“навиворіт усе. тепер – сторонній…”
“незручно якось: вибухає порожнеча…”
“надвечір тихо зупинилася ріка…”
“на піп-івані в сонця попроси…”
“зазвичай ми на хмарі ночували…”
“жінка розвіює попіл…”
Благовіщення