Лариса КОВАЛЬ
А.Рекубрацький “На все життя нам вистачить любові” (Передмова)
ПОЕЗІЇ
“На стрімких кам’янистих схилах…”
До джерел
“Не для кожного родить жито…”
“Бринить душа неначе в неї крила…”
“Знов душу розпорошено по хащах…”
“О даждь нам днесь!”
“Кут зору визначено вже…”
“Вже вийшла пам’ять з берегів. Десь звідти…”
“Безхмарний дощ тупцює на городі…”
“Настане час, надвечір сяду мовчки…”
“Іду я полем. Кволо квилять хвилі…”
“Не варто вже журитися мені…”
“Минуле — вокзали у біобедламі…”
“Блукає вечір. Дощ раптово вщух…”
Лет
“Чіпляюся за виступи гори…”
Гіпотеза
Осіння сюїта
“Обличчя в залі. Посмішки, мов квіти…”
А потім…
“Не загасити слів, не розтрощити душу…”
Замість вибачення
“Десь, за межею голосу твого…”
“Знахабнілий місяць…”
“Колись я була дощем…”
“По склу ковзнули пальчики дощу…”
“Іще летить крізь осінь напролом…”
Передчуття
“Я затаврована осінню…”
“І він сказав мені…”
“Твій погляд пече мені крізь окуляри…”
Листи до запитання
Сон у Карпатах
“Десь там, на Заході, на дикому…”
“Відштовхуюсь від себе, від гризот…”
Не сказане
“Забудь мене, немов опале листя…”
“Мов сходи, що ведуть у нікуди…”
“Я думать, говорить про це не в змозі…”
“Ти пам’ятаєш: бар, підвальна тиша…”
“А ніч зірвалась навісним дощем…”
“Я Вас не збентежу нічим…”
Монолог старої хати
“Вдихаю я терпкий озон…”
Примирення
Останнє
“Дивуюся собі, що часу плинність…”
“Не варто вже! Не поривайся і не клич!…”
“Ну що там, за вікнами? Сніг…”
Прелюд весни
Зустріч
Зимне
Петро-Свистунове
На пероні
“Стоїть одиноко спустошена хата…”
“Осліпили мене Близнюки…”
“І я скинула тіло. Лишила оголену душу…”
“Дійшла. Не заблукала. Не розтала…”
“Іще зима. Іще сумує хата…”
“Не закреслити…”
“Давно минули радості й печалі…”
“Єдиний зміст завжди в моєму слові…”
“Це свято осені, чи свято сподівань…”
“В світлі фар, ліхтарів…”
“А там за обрієм ще є світи…”
“Проминають літа…”
“У людини в голові…”
“Усе поглинає час…”
“Не зникла тінь. Вона іще жива…”
