* * *
Якось дві розкішні панни,
Вжили ледь маріхуани
І у вирій полетіли,
мов лелеки чи качки.
Дві красиві й щирі панни
Бачили Москву та Канни,
І в Софіївськім Соборі
з воску ставили свічки.
Дві цнотливі, юні панни,
Лету прагнули і рани
Їх сердечні ще ятрили,
Та годинник північ бив
Дві малнькі, гарні панни,
Сіли на трамвай чи сани,
Я їх далі не провадив
Бо сидів і пиво пив.
***
© Юрій Заруцький. Всі права застережені.