* * *
Ми починаєм не з нуля, а з вісімки.
Ми йдемо в час непевний для обох
Але в очах у тебе грають бісики,
А за плечима супить брови Бог.
Ми йдемо в світ шляхами паралельними
Вони то вниз біжать, то рвуться ввись
І хоч логічно помилково вельми це,
Але шляхи ті мусять ще зійтись!
***
© Юрій Заруцький. Всі права застережені.