* * *
Тулились зорі до його стопи,
Кохались ночі на його долоні,
Горіли весни, квіти і світи,
Сріблились очі і сивіли скроні.
Вмивали плечі росяним плащем
і плащ той місто покривав незряче.
Він йшов за сонцем місячним дощем
– Послухай. Чуєш? Ангел тихо плаче!
Він десь зникав, народжувався, ріс.
Він помирав, щоби з’явитись в Львові.
Він вже прийшов!
Він щось Тобі приніс?
…останній вартовий Посту Любові…
***
© Юрій Заруцький. Всі права застережені.