РОМКОВІ МАЛКОВІ
Що, знову кашель, Майстре?
Знову мерзнуть руки?
Чекаєш музи,
Ждеш натхнення з неба?
Запалюєш свічу правдивої науки?
А треба, Майстре?!
Впевнений, що треба?
Для чого, Майстре?
Нащо знову жертви,
Мій чорний плащ
вже й так підбитий зорями,
Тобі складніше жити, а не вмерти,
Мій милий майстре – покидай теорії!
Пали сувої, гни й каліч реторти!
І вазу із мімозою – розбити!
Повір, блаженний, в нас
(у пеклі) море
смоли, вина, дівок і маргариток…
***
© Юрій Заруцький. Всі права застережені.