* * *
Ми і вони — на перший погляд люди
На другий бачим в них невпевненість свою
Я не за те, що ми — не ви шкодую
Лише за сльози нації в очах
Здається небагато зовсім мало
Усім нам треба щоб відчути лад
Бо ж не чужого хочеться — свого
І ти ж ще вчора був мені як брат
І все в нас є і навіть більше може
Але чи зроблять вовка пастухом
Чи змилуйся в кінці кінців, о Боже
А чи забий невірних обухом
***
© ЗиНовій. Всі права застережені.