* * *
Сміявся дощ, у літні бив цимбали,
Грав барвами на стеблах ковили.
Окрім дощу на двох ми ніц не мали,
Й тому, й тому — щасливими були.
А втім, на двох іще ми мали мрію,
Та мусив сам до неї я дійти;
Нащо мені вона, не розумію,
Так близько тут, коли далеко ти.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.