* * *
Самітність спершу, потім вже самотність…
Спочатку відчай, порожнеча й страх,
Потім — думок запліднена високість,
Спис у руці і слово на вустах.
На гранях, на болючих зламах
Барвисте сяйво спектри понесуть.
Чини на власне щастя вкотре замах
На зривах! — ось у чому суть.
В дорозі, тільки у дорозі —
Попутний вітер, істина й дива.
Туман розсіється, і ти — вже на порозі,
Твій спис посріблено, освячено слова.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.