* * *
Стоять платани срібнокорі
На килимах травневих трав.
Попереду — дорога в гори,
Позаду — прохолодний став.
Поволі наступає ранок,
Небавом відступає ніч
І загоряються платани
Каскадами рожевих свіч.
Як нині солодко і тихо
У затишку могутніх віт!
Яка божественна утіха
Дивитись на ранковий світ!
***
© Людмила Скирда. Всі права застережені.