ЯК ВОДИ ЕВРІПА, МІНЛИВА ПОГОДА.
Та раптом, мов з пащі Левіафана,
Дихнули вітри, злі вітри за вітрами…
Занесло на тент у сусіда панаму,
Валяло стільці, шматувало рекламу.
І знову за мить, мов нічого не сталось,
Зненацька все стихло і все вгамувалось.
Непевно було на душі, полохливо…
Отак і в житті — то спека, то злива.
***
© Людмила Скирда. Всі права застережені.