Поліна МИХАЙЛЕНКО

* * *

Зопріло листя
Круг покинутої хати.
Обійстя мовчазне.
Лише зітхати
Недобрим вітром
В бур’янах засохлих
Лишилося йому.
Бо вже зробилось зле –
Напівпрочиненими
Непорушні двері
Грибком набрякли,
Віконниці сліпі
Перекосило
І облупилась
Біла глина.
І піч немазана заклякла
Немовби з ляку
Такої тиші й самоти…
І заливає дивною водою –
Водою забуття
Обійстя-острів час.
Й повільно роз’їдає
Він усе,
Що має ще відбиток
Минулого життя –
Цю хату,
Сад круг неї,
Й нас…

***

© Поліна Михайленко. Всі права застережені.