СТРУНИ ДУШІ…
Душа тепер лишилася пустою,
Вона, мабуть, уже німа,
Не відчуваю навіть болю,
Лише зима, лише зима.
Дощі останні – тихі сльози…
За віщо так? Скажи, скажи!
Ти обмануть мене не взмозі?
То краще… краще промовчи .
***
© Наталя Петрів. Всі права застережені.