В НІЧ ТЕМНУ, ГРОЗОВУ…
В ніч темну, грозову шукаю я дороги,
На роздоріжжі снів залишилась сама,
Довкола пролітають мрії і тривоги,
А у безмежнім морі одна, я лиш одна.
Розплітає коси мені самотній вечір,
І вітер у шаленстві до ніг кида зорю,
Він спокій заховає увесь мені за плечі
І у тривозі кине доленьку мою.
Безсмертні блискавиці щораз лякають очі,
Рахують буйні громи усі мої літа,
На крилах я лечу в печальну темінь ночі,
Бо разом із світанком народиться мета.
А вечір не пускає мій погляд до блакиті,
Хоч хмари заступають мені небесну суть,
Надії вже воскресли, росами умиті,
Я народилась вдруге, аби продовжить путь.
***
© Наталя Петрів. Всі права застережені.