МІСТО МИКОЛАЇВ
Синьооке місто крізь тумани сиві
Усміхнулось тихо, солодко мені,–
Це тривожний ранок приласкав похилі,
Сонцем вмиті мрії у моєму сні.
Крізь сумні печалі, у тривожні далі
Я до тебе лину, доленько моя,
А в моєму серці, мов на п’єдисталі,
Світиться колиска мамина свята.
Батькова криниця, як зоря, водиця
Манить у дитинство, у казкову мить,
Припаду до неї, щоб сили напиться,
А в душі тривожно спогад защемить.
Миколаїв знову мрію кольорову
Ніжно вишиває барвами весни,
І співають клени пісню загадкову
Мов віщують тихо доленьку вони.
В тиші спочиває, сон охороняє
Юності стежина, барвінковий цвіт,
А в котромусь серці зерня проростає,
Що своїм колоссям подивує світ.
Перейду дороги, поборю тривоги,
Та тебе ніколи не забуду я,
Місто Миколаїв, за твої пороги
Щиро пролунає і молитва ця.
***
© Наталя Петрів. Всі права застережені.