* * *
Трохи втомилась
трохи сумую
Трохи без тебе
більше в тобі
Ми зупинились
час нам пробачить
Ми оніміли
на відстані слів
Десь наша ніжність
раптова і світла
Падає листям
у зоряну тінь
Осінь Прихована
пам’ять у вітрі
Дай нелюбові
і віри в глибінь
Я дочекаюсь
я не забуду
Стань на коліна
в оманах спокут
Ми ще не страчені
тільки підсудні
В нас залишилось
право на суд
Я не люблю тебе
знаєш це осінь
Спогад про жести
яких не було
Жовтий рукопис
наснилися сльози
В серці твій зболений
стишений крок
Трохи непевно
трохи навіки
Хтось запитає
про що я мовчу
Довга імла
недописаних віршів
Я ще молюся
за тебе дощу.
***
© Наталія Палій. Всі права застережені.