Михайль СЕМЕНКО
ОСІНЬ
Осінь похмура йде
Хмари дощі тумани
Осінь у серце веде
Смуток нежданий
Холод суне німий
В душу вповзає мла
Осінь серпанок густий
Ти принесла
Ради не дам собі
В серці моїм мовчання
Спогад ридає в журбі
Давнє кохання.
24. VIII. 1913. Київ
Джерело: М.Семенко. ПОЕЗІЇ. - "Радянський письменник", Київ, 1985..