СХИМНИЦЯ
Я прийду у Твій храм тінистий,
Розірвавши цю ніч осінню,
Наберу у долоні листя
І впаду на коліна — тінню…
Димом буде молитва плисти
Із запізненого пізнання.
Капать топленим воском листя
Із очей. Я прийду … востаннє…
Не за кров’ю і не за тілом,
Не за прощенням — за любов’ю.
Твій вівтар стане білим-білим
Від гріхів, що прийшли зі мною.
Ніч втече. День зруйнує храм цей,
Спалить тишу ранковим свистом.
Зникнеш Ти, залишивши в серці
Гріх, любов і солоне листя…
***
© Марія Криштопа. Всі права застережені.