ПРО ГАМЛЕТА
Гамлет переходить із театру до театру
(мабуть через прикрий характер)
залишаючи віслюкуватих режисерів
у повній розгубленості:
отак читати отой монолог
чи так не читати
їхні поради заплутують акторів
актори заплутують глядачів — які також намагаються зрозуміти:
звідки з’являється і куди зникає тінь Вітця — що каже померлий король синові —
чому зрада така слизька — мов змія —
чому бідний Йорик щасливіший від тих
хто дивиться на його череп відкинутий Гамлетовим черевиком
що ж глупота людська — переходячи з Гамлетом
із театру до театру
плодить —
:полки режисерів
:дивізії акторів
:армії глядачів
:придуркуваті коментарі шекспірознавців
і театральних рецензентів
і це неможливо здолати
1) офеліє — дівчинко з передмістя — сівши при березі океана — додаю припливи сумнівів —
і віднімаю відпливи впевнености — напевне що зіб’юся у підрахунках
ніколи не знав математики — ніколи не вірив що меч продовження життя а стебло продовження смерті — що янголи небесні коли збираються до гурту схожі на зведенят — що їм ділити? — чий жереб?
2) квітка офелія — арфа офелія — я ще не придумав тексту який захистить її тіло та її звук — цього нема у п’єсі — тому так нервово вона доспівує свою пісню — в якій ділять жереб янголи
Гамлет відбувся прем’єрою:
газети з рецензіями використали за призначенням
місто: гадає що порозумнішало на одну соту гамлета
актори: що зіграли у своєму житті найкращі ролі
офелія: що вивільнилася — і перетворилася на звук
режисери: що їм уже не вдасться повторити такі знахідки
уяви (бо що ж театр як не знахідка уяви)
і тільки п’яні бутафори вважали що забагато сміття:
забагато акторів — забагато недопалків
забагато слів
про слова
прем’єри вони не бачили
та й навряд чи колись побачать
бо йдуть до театру з чорного входу
почорнілі від горілки
але все ж таки
бути чи не бути?
***
© Василь Махно. Всі права застережені.