ПОЕТ, ОКЕАН І РИБА
життя океаном пахне — рибою пахне поет що випробовує долю на дні
корабля життя — разом зі скелетом риби причепленим на стіні
та ще кількома листівками з кінця 60-их що колись залетіли у дім
поруч виделок і ложок — немитих склянок — CD
сумна перспектива втечі — тому поет користає з угідь —
руйнує своєю присутністю пейзаж — забуває що кількість літ
помножена на кількість харчів доводить марноту ловлення молі на кораблі
се набуває значення чину — а мовлення риби стає тягарем при столі
зрідка відвідує муза — сухоребра стара: лице — мов зім’ятий капшук —
інколи вони п’ють каву — він читає їй вірші — збиваючись з ритму об шум
океану — доводить що правило писати для всіх — не підтверджує аксіому:
що усім потрібні слова: що нагадують зебру — жирафу — кому
землю яка є землею — з нічого щось — із сумних існувань — тканина вірша
виткана з подиху слів — із блаженства небаченого — бо віриш
найменшому із предметів нагрітих за день — тулишся серцем й руками
бо не важливо що зберігає тепло мушля зелена чи камінь
в бляшанці вода для гоління — 15 рибин на шворці — мов
намисто — видзвонює на вітрах — і давно потрібно придбати замок
бо мораль упала до рівня нуля — про се свідчить не тільки преса
але й ціни на нерухомість і вірші місцевої поетеси
***
© Василь Махно. Всі права застережені.