Василь МАХНО

* * *

9/10
ніколи не буде написано і сказано
тільки передумано
зіпрись до одвірка
каварні
після гучного застілля з друзями
коли перечитані напам’ять Лі Бо і Ду Фу
зникаючи у колах сиґаретного диму
забрались до китаю
крізь вікно гієрогліфа
куди ж як не додому

а треба додому йти
і так тяжко вставати зранку
і згадувати про
9/10

1/10 що
написана або думка про написання чогось
ще гріють тебе
наче міцна горілка
яку ти влив у себе
переборюючи спротив організму
стиснувши зуби
обнюхав лимон і кажеш: пішла

1/10
залишиться: на серветках
на обірваному газетному папері
на манжеті білої сорочки
на зім’ятій пачці від сиґарет
для:
смітників
замість хусточки до носа
для пральних машин
і мишачого посліду

9/10 і 1/10
ці пропорції
що постійно супроводжують тебе
наче слуги
або мисливські пси
що гарчать
на твоїх метафізичних лисиць
якими ти удекорував
стільки віршів

ті пси — 9/10 —
постійно полюють на лисиць –1/10 —
не дають їм показатися зі своїх нір
а ще ґравітація часу
стисне числа приміром з 1/10 до 0,01
і лише мишачий писк
і їхня фізіологічна потреба часто випорожнюватись
залишать слід на твоїх рукописах
які — звісно не горять —
але краще б вони згоріли
аніж стануть місцем
для екскрементів
тих симпатичних створінь
на яких наставляють пастки

і твої настрашені лисиці
пролітаючи над місцем
свого страху
махатимуть хвостами
і стрясатимуть повітря
відганяючи мишей
від погризених книжок

і від місця
яке пропахло
димом і блювотиною

лисиць підноситиме
західний вітер вище і вище
аж поки вони
не зникнуть

потягнувши за собою
руду нитку
останнього слова

***